Posted by 7 лютого ми провели надважливу зустріч, присвячену темі, яка сьогодні є актуальною для кожного освітянина – Digital емпатії. Дякуємо всім учасникам Міжнародного стажування за активність й щирість, навіть через смс, листи та екрани!
Чому це важливо саме зараз?
Ми живемо в епоху BANI-світу, крихкого, невизначеного, нелінійного та тривожного. В умовах війни виникає «втома від співчуття», коли психіка «вимикає» емоції, щоб захистити себе від виснаження.
Основні тези нашої зустрічі:
- Цифрова емпатія – це Hard Soft Skill, твердіша з м’яких навичок, здатність бачити «крик про допомогу» в тиші чату або запізненні з дедлайном;
- Пастки онлайну. Через дефіцит невербаліки (ми маємо лише 7% інформації – тільки текст) ми схильні трактувати нейтральні повідомлення як негативні, а позитивні як нейтральні без “емоційної обгортки”
- ШІ: між «алгоритмічним комфортом» та залежністю. ШІ створює ілюзію розуміння, будучи «когнітивним емпатом без душі». Ми обговорили небезпеку залежності від ШІ (і іі кореляцією з номофобією – страх залишитися без смартфону), яка нагадує поведінкову адикцію: від відчуття винагороди до втрати контролю. Про «параліч білого аркуша», коли учень не може сформулювати власну думку без кнопки «запитати у ШІ», що веде до зниження критичного мислення.
- Важливість збереження педагога – Це, мабуть, найголовніше сьогодні. Не можливо дати турботу іншим, якщо ваш власний резервуар ресурсу порожній.
Емпатія без кордонів — це не емпатія. Емпатійні люди часто почуваються використаними, якщо не вміють відстоювати власні потреби.
“Передбачуваність і спокій вчителя в непередбачуваному світі – це вже форма нової педагогіки турботи про учня.
Ця тема надзвичайно глибока і потребує нашої подальшої спільної розробки.
Тримаймося разом! Бережіть свій ресурс. До нових зустрічей!
